Міома матки: симптоми, діагностика, лікування

Міома матки зустрічається набагато частіше, ніж прийнято думати. За даними досліджень, до 40% жінок репродуктивного віку мають це утворення – а після 40 років показник наближається до кожної другої. При цьому більшість навіть не підозрює про його наявність: вузол може роками не давати жодних ознак. Саме тому регулярна діагностика настільки важлива – вона дає змогу виявити патологію вчасно, коли варіантів лікування значно більше.

Що таке міома матки

Що таке міома матки: це доброякісне новоутворення, що бере початок у м’язовому шарі матки – міометрії. Складається з гладком’язових і сполучнотканинних волокон. В медичній документації можна зустріти й інші назви – лейоміома, фіброміома матки. По суті – одна і та ж патологія, відмінність лише у переважаючому типі тканини.

Міоматозний вузол формується з однієї клітини, що почала ділитися не так, як належить. Процес повільний: мікроскопічний зачаток може роками залишатися непомітним, і лише згодом перетворитися на клінічно значущий вузол. Зустрічається і поодинока міома, і множинна – коли вузли на матці розміщуються в різних зонах одночасно.

Попри слово «пухлина» – це доброякісне утворення. Злоякісне переродження трапляється вкрай рідко: дослідження оцінюють ризик менш ніж у 0,5% випадків (¹). Проте без лікування міома здатна суттєво ускладнити повсякденне життя і перешкодити настанню вагітності.

Причини розвитку міоми матки

Причини міоми матки не зводяться до однієї. Це мультифакторна патологія – кілька чинників діють одночасно, підсилюючи один одного. Провідна роль належить гормонам: міома активно росте в умовах підвищеного естрогену і регресує після менопаузи, коли рівень статевих гормонів знижується.

Що підвищує ризик:

• Гормональний дисбаланс – надлишок естрогенів (гіперестрогенія) є головним стимулом для поділу клітин міометрія.
• Спадковість – якщо міома була у матері чи сестри, ризик зростає втричі (²).
• Вік і репродуктивна історія – найчастіше діагностується після 30–35 років, частіше у жінок, які ніколи не народжували.
• Хронічне запалення органів малого таза та перенесені операції на матці.
• Ожиріння – жирова тканина синтезує естрогени, що створює додаткове гормональне навантаження.
• Стреси та порушення обміну речовин – опосередковано впливають на гормональний фон.

Психосоматика міоми матки

Серед пацієнток поширена думка про зв’язок між емоційним станом і розвитком міоми. З наукової точки зору – хронічний стрес дійсно впливає на рівень кортизолу і через нього на баланс статевих гормонів. Але вважати психологічний стан єдиною або навіть головною причиною – некоректно. Достовірних даних про прямий причинно-наслідковий зв’язок між психікою і виникненням міоми наразі немає.

Симптоми та ознаки міоми матки

Симптоми міоми прямо залежать від розміру вузла та його розташування. Мікроміоми здебільшого ніяк себе не проявляють – їх виявляють випадково. Чим більший вузол і чим ближче він до порожнини матки, тим яскравіші прояви.

Симптоми міоми матки – на що варто звернути увагу:

• Рясні та довгі менструації – найтиповіша скарга. Крововтрата може перевищувати норму вдвічі-втричі, що поступово призводить до анемії.
• Тяжкість і біль унизу живота. Чи болить міома матки: невеликі вузли – зазвичай ні. Біль з’являється при значних розмірах, при перекруті ніжки або некрозі.
• Тиск на сусідні органи – збільшена матка тисне на сечовий міхур (часті позиви) або на пряму кишку (закрепи).
• Дискомфорт під час статевого акту – статеве життя при міомі може бути болісним при певних локалізаціях.
• Видиме збільшення живота – при великих вузлах.
• Труднощі з вагітністю – субмукозна міома перешкоджає імплантації ембріона та підвищує ризик невиношування.

Чому збільшена матка при міомі: вузли займають додатковий об’єм у структурі органа. Саме тому в описах УЗД нерідко пишуть «матка збільшена до X тижнів вагітності» – це спосіб описати розмір у звичних клінічних одиницях.

Види міоми матки

Локалізація вузла визначає клінічну картину і підхід до лікування – набагато більше, ніж просто розмір.

Субсерозна міома матки

Росте під зовнішньою оболонкою матки і «виходить» у черевну порожнину. Менструальний цикл порушує рідко, проте, досягаючи великих розмірів, здавлює сусідні органи. Вузли на ніжці небезпечні її можливим перекрутом – тоді виникає гострий біль, що потребує термінової допомоги.

Субмукозна міома матки

Розростається під слизовою і «вдавлюється» в порожнину матки. Навіть невеликий вузол цієї локалізації здатний викликати рясні кровотечі, міжменструальні виділення та суттєво знизити шанси на вагітність. Найбільш симптоматично виражений варіант.

Інтерстиціальна міома матки

Найпоширеніший тип – вузол розміщений у товщі м’язової стінки. На початку перебіг безсимптомний. При збільшенні з’являються рясні менструації, тяжкість і відчуття «повноти» у нижній частині живота.

Стадії та розміри міоми матки

Розмір міоми матки прийнято описувати або у сантиметрах (діаметр вузла), або порівнюючи з розміром матки при вагітності – у тижнях:

Темп росту передбачити складно: одні вузли стоять роками без змін, інші збільшуються на кілька сантиметрів за сезон. Приріст більш ніж на 4 тижні за рік – показання до активного лікування, а не просто спостереження. Після менопаузи більшість вузлів зменшується або стабілізується – естроген більше не стимулює їхній ріст.

Методи діагностики міоми матки

Гінекологічний огляд

При бімануальному дослідженні лікар може запідозрити збільшення матки або нерівність її поверхні. Але підтвердити діагноз і визначити точне розташування вузлів тільки оглядом неможливо – потрібна інструментальна діагностика.

УЗД органів малого таза

Основний і найдоступніший метод. Трансвагінальне УЗД виявляє вузли від 5 мм, показує їхню кількість, структуру і точну локалізацію. Рекомендуємо записатись на УЗД – це перший крок у діагностиці та подальшому контролі динаміки вузлів.

Лабораторні дослідження

Загальний аналіз крові показує ступінь анемії від хронічних кровотеч. Рівень статевих гормонів (ФСГ, ЛГ, естрадіол, прогестерон) допомагає з’ясувати гормональне підґрунтя. При підозрі на суміжну патологію – онкомаркер СА-125.

МРТ органів малого таза

Призначається перед складними операціями, при сумнівних результатах УЗД або для диференціації між міомою та іншими утвореннями. Дає тривимірну картину розташування вузлів – найточніший метод планування лікування.

Профілактичний огляд у гінеколога раз на рік дозволяє виявити міому ще до появи симптомів – тоді і лікування простіше, і варіантів більше.

Методи лікування міоми матки

Лікування міоми матки підбирається індивідуально. Вік пацієнтки, розмір і локалізація вузлів, симптоми, плани на вагітність – все це враховується при виборі стратегії. Виділяють три основні підходи.

Спостереження

При безсимптомних невеликих вузлах у жінок, що наближаються до менопаузи, активне лікування може зачекати. Контроль – УЗД раз на 6 місяців. Якщо вузол не росте і не заважає – нічого не змінювати цілком обґрунтована тактика.

Медикаментозне лікування

Гормональні препарати – агоністи ГнРГ – тимчасово «вимикають» вироблення естрогену. Вузли зменшуються на 30–50%. Але це не лікування назавжди: після відміни препарату міома повертається до попередніх розмірів. Використовується як підготовка до операції або симптоматичне полегшення у пременопаузі. Також застосовують прогестини, ВМС «Мірена» (зменшує кровотечі), НПЗП (для знеболення).

Малоінвазивні методи

Емболізація маткових артерій (ЕМА) – через мікрокатетер перекривається кровопостачання вузлів. Вони поступово відмирають і зменшуються. Матка зберігається, реабілітація коротка. Жінкам, що планують вагітність, цей метод не підходить.

Фокусований ультразвук (MRgFUS) – термоабляція вузлів під контролем МРТ без розрізів. Доступна у великих спеціалізованих центрах.

Оперативне лікування та показання до операції

Міомектомія – видалення вузлів зі збереженням матки (лапароскопія, гістероскопія або відкрита операція). Оптимально для тих, хто хоче завагітніти. Гістеректомія – повне видалення матки, виключає рецидив, але завершує репродуктивну функцію. Призначається при множинних великих вузлах або за суворими показаннями.

Показання до операції:

• Великі вузли (понад 10–12 тижнів), що тиснуть на сусідні органи.
• Рецидивуючі рясні кровотечі з прогресуючою анемією.
• Швидкий ріст – більше 4 тижнів за рік.
• Безпліддя або повторні втрати вагітності через міому.
• Виражений біль, що не усувається медикаментами.
• Перекрут ніжки або некроз вузла – ургентна ситуація.

Що не можна при міомі матки

При лікуванні міоми, крім медичних процедур, важливо дотримуватися низки обмежень у побуті.

• Теплові процедури – баня, сауна, гарячі ванни, грілка на низ живота. Тепло посилює кровопостачання, стимулює ріст вузлів і може спровокувати кровотечу.
• Масаж живота і поперекової зони – механічне навантаження на область вузлів небажане.
• Самолікування – прийом гормональних препаратів або «народні» методи без призначення лікаря. Краще не ризикувати – ефект може бути протилежним очікуваному.
• Інтенсивні фізичні навантаження при великих вузлах – підйоми важкості, стрибки, вправи з навантаженням на черевний прес.
• Засмага та довге перебування на сонці – підвищує рівень естрогену і може прискорити ріст.

Харчування: варто зменшити кількість червоного м’яса, трансжирів і продуктів із високим глікемічним індексом. Натомість – більше овочів, клітковини, риби та продуктів з омега-3.

Статеве життя при міомі у більшості випадків не заборонено, але при певних локалізаціях може викликати дискомфорт. Питання вирішується індивідуально – варто обговорити з лікарем.

Профілактика міоми матки

Повністю виключити ризик не вийде – генетику не скасуєш. Але уповільнити розвиток і виявити рано цілком реально:

• Гінекологічний огляд раз на рік – навіть коли нічого не турбує.
• Своєчасне лікування запальних захворювань малого таза.
• Корекція гормональних порушень – за призначенням лікаря.
• Контроль ваги – зайві кілограми підвищують естрогенний фон.
• Помірна фізична активність – прогулянки, плавання, йога.
• Відмова від безконтрольного прийому будь-яких гормональних засобів.

Коли потрібно звернутись до лікаря

Планово – раз на рік, навіть без скарг. Але є ситуації, коли чекати не варто:

• Менструації тривають довше 7 днів або стали помітно рясніші, ніж раніше.
• З’явилися кров’янисті виділення між менструаціями.
• Постійний дискомфорт або тяжкість унизу живота.
• Живіт збільшився без зрозумілої причини.
• Часті позиви до сечовипускання або відчуття неповного спорожнення сечового міхура.
• Вагітність не настає упродовж 12 місяців регулярного статевого життя.

Методи терапії і лікування міоми матки в клініці “Евмакс” Київ

Наші лікарі підберуть варіант лікування міоми кожній жінці індивідуально. В першу чергу, потрібна гормональна терапія. Щоб знизити синтез естрогенів необхідно пройти курс прийому прогестерону. Такий препарат поліпшить функції яєчників і сповільнить розвиток міоми.

Можливо буде потрібно прийом ін’єкційних препаратів. Лікування тільки гормональними таблетками підходить для жінок, у віці після 47-50 років. У цей час очікується настання менопаузи, і міома самоліквідується. У цьому випадку обов’язковим є динамічне спостереження кожні 3-4 місяці.

Якщо у жінок до 40 років діагностується міома матки, видалення її обов’язково. Адже гормональні препарати тільки сповільнять зростання, але ніяк не приберуть її. Видалення міоми матки може проводитися декількома способами. Метод вибирає доктор залежно від характеристик міоми, віку пацієнтки, загального стану організму. При невеликих і середніх розмірах, видаляється тільки міома, а матка і придатки зберігаються.

Не відкладайте – запишіться на консультацію до гінеколога в клініці Євмакс. Рання діагностика відкриває найширший вибір методів лікування та суттєво підвищує шанси зберегти репродуктивне здоров’я жінці.

Список використаних джерел

1. Stewart EA, Cookson CL, Gandolfo RA, Schulze-Rath R. Epidemiology of uterine fibroids: a systematic review. BJOG. 2017;124(10):1501–1512. doi:10.1111/1471-0528.14640

2. Baird DD, Dunson DB, Hill MC, Cousins D, Schectman JM. High cumulative incidence of uterine leiomyoma in black and white women. Am J Obstet Gynecol. 2003;188(1):100–107. doi:10.1067/mob.2003.99

3. Laughlin-Tommaso SK. Alternatives to hysterectomy: Management of uterine fibroids. Obstet Gynecol Clin North Am. 2016;43(3):397–413. doi:10.1016/j.ogc.2016.04.001

4. Pavone D, Clemenza S, Sorbi F, et al. Epidemiology and risk factors of uterine fibroids. Best Pract Res Clin Obstet Gynaecol. 2018;46:3–11. doi:10.1016/j.bpobgyn.2017.09.004

5. UpToDate. Uterine fibroids (leiomyomas): Epidemiology, clinical features, diagnosis, and natural history. uptodate.com (передплата)

6. МОЗ України. Клінічна настанова «Міома матки». 2019. dec.gov.ua