Поколювання в руках і ногах
Електронейроміографія Електронейроміографія голкова Електронейроміографія стимуляційна Неврологія

Поколювання в руках і ногах: можливі причини та сучасна діагностика

Коротко про поколювання та оніміння кінцівок

Поколювання, «мурашки» та оніміння рук або ніг називають парестезією. Якщо симптом виник через незручну позу й минає за кілька хвилин – зазвичай це нормальна реакція на тимчасове стиснення нерва. Регулярні або тривалі симптоми без очевидної причини потребують уваги.

  • Поширені причини: тунельні синдроми, діабетична полінейропатія, грижі міжхребцевих дисків та інші проблеми з хребтом, судинні порушення й дефіцит вітамінів групи B.
  • Звернутися до невролога варто, якщо поколювання регулярно повторюється без очевидної причини, посилюється або поширюється на більшу ділянку.
  • Невідкладна допомога потрібна, якщо оніміння виникло раптово з одного боку тіла та супроводжується м’язовою слабкістю, порушенням координації або мовлення.
  • Для пошуку причини можуть призначити неврологічний огляд, аналізи на глюкозу та вітамін B12, ЕНМГ, УЗД судин або МРТ хребта.
  • Лікування залежить від причини: від корекції дефіциту вітамінів і лікування основного захворювання до терапії защемлення нерва або патології хребта.

Відсиділи ногу в незручній позі – і от вона вже «дзвенить» дрібними мурашками. Знайоме відчуття, і зазвичай нешкідливе. Але що робити, якщо поколювання в ногах чи руках з’являється без жодної видимої причини, повторюється тиждень за тижнем і жодним чином не пов’язане з тим, як ви сиділи чи спали? У медицині це називають парестезією, і за нею може стояти що завгодно – від банальної нестачі вітамінів до защемленого нерва, який давно вимагає уваги невролога.

Що таке парестезія і чим вона відрізняється від тимчасового оніміння

Почнемо з розмежування понять. Те саме поколювання, яке минає за кілька хвилин після зміни пози, – це фізіологічна реакція нерва на тимчасове стиснення. Ніякої патології тут немає, і турбуватися нема про що. А от коли оніміння ніг чи рук повторюється регулярно, без явного провокуючого фактора, або й узагалі не минає, – це вже привід придивитися уважніше.

Різниця, по суті, у тривалості й причині. Разове «відсиділи» – це механіка. Систематичне ж поколювання майже завжди говорить про те, що нерв подразнюється чимось постійним: чи то защемленням, чи то порушенням кровопостачання, чи то збоєм у роботі самого нерва через хворобу.

Цікаво, що самі відчуття можуть сильно відрізнятися залежно від причини: комусь здається, що по шкірі повзають мурашки, хтось описує це як легкі електричні розряди, а хтось – просто як дивне «затерпле» відчуття, ніби кінцівка стала чужою. Лікарю ці нюанси справді важливі, тому на прийомі варто описувати відчуття максимально конкретно, а не обмежуватися загальним «поколює».

Основні причини поколювання в кінцівках

Причин у парестезії чимало, і вони суттєво відрізняються за механізмом. Розглянемо найпоширеніші.

Тунельні синдроми (защемлення нервів)

Найвідоміший приклад – тунельний синдром зап’ястя, коли серединний нерв стискається в вузькому каналі через повторювані рухи кисті (привіт усім, хто цілий день працює за клавіатурою). Схожа історія трапляється й з іншими нервами – наприклад, ліктьовим у ділянці ліктьового суглоба чи малогомілковим у ділянці коліна. Типова ознака – терпнуть пальці на ногах чи руках саме в зоні, яку іннервує затиснутий нерв, а не хаотично по всій кінцівці.

Характерно, що симптоми тунельного синдрому часто посилюються вночі – багато людей прокидаються від того, що кисть «затерпла» і болить, і їм доводиться трясти рукою, щоб відновити чутливість. Якщо це повторюється регулярно, ігнорувати такий сигнал точно не варто.

Діабетична та інша полінейропатія

При тривало підвищеному рівні цукру в крові страждають найдрібніші нервові волокна, найчастіше саме в стопах і кистях. Це дає симетричне, поступово наростаюче оніміння ніг, яке зазвичай починається з пальців і повільно піднімається вище – лікарі описують цей патерн як «шкарпетки і рукавички». Підступність у тому, що на ранніх стадіях людина може взагалі не помічати проблеми, а виявити її вдається лише випадково, під час планового обстеження чи звернення з іншого приводу.

Захворювання хребта та остеохондроз

Грижа міжхребцевого диска чи виражений остеохондроз здатні стискати нервові корінці, і тоді слабкість в ногах чи руках поєднується з характерним болем у спині чи шиї, що віддає в кінцівку. Тут поколювання зазвичай однобічне і посилюється при певних рухах чи положеннях тіла.

Поколювання в руках і ногах2

Судинні порушення

Якщо кровопостачання кінцівки погіршується – через атеросклероз судин чи варикозну хворобу – тканини й нерви недоотримують кисню, і це теж дає поколювання в ногах, часто разом із відчуттям холоду чи швидкою втомлюваністю під час ходьби.

Дефіцит вітамінів групи В

Вітамін B12 та інші вітаміни цієї групи напряму беруть участь у побудові нервової оболонки. Їх нестача – нерідко на тлі незбалансованого харчування, певних захворювань шлунково-кишкового тракту чи прийому окремих препаратів – може викликати симетричне поколювання в обох стопах чи кистях одночасно.

Коли поколювання є приводом для тривоги

Одна справа – рідкісний епізод після довгого сидіння в незручній позі. Зовсім інша – коли чому німіють ноги стає питанням, яке доводиться собі ставити по кілька разів на тиждень. 

Насторожити повинні: 

  • поколювання, що повторюється без явної причини; 
  • чому терпне нога раптово і без зв’язку з позою; 
  • поєднання з м’язовою слабкістю, порушенням координації чи проблемами з мовою (це вже привід для термінової допомоги); 
  • поступове поширення відчуттів на більшу ділянку тіла.

Особливо важливо не відкладати візит, якщо оніміння з’явилося різко, з одного боку тіла – раптова однобічна слабкість і оніміння можуть бути ознакою гострого порушення мозкового кровообігу, і тут рахунок йде на хвилини, а не дні.

У решті випадків паніка ні до чого – більшість причин парестезії цілком керовані, якщо звернутися вчасно. Але й відкладати візит «на потім» місяцями теж не варто: чим довше нерв перебуває в стані хронічного подразнення, тим складніше буває повністю відновити чутливість навіть після усунення першопричини.

Сучасні методи діагностики: від огляду до ЕНМГ

Діагностика починається зі звичайного неврологічного огляду: лікар перевіряє чутливість, рефлекси, силу м’язів у різних групах, аби зрозуміти приблизний рівень ураження. Далі, залежно від підозр, можуть призначити аналізи крові (зокрема на рівень глюкози та вітаміну B12), УЗД судин кінцівок або МРТ хребта, якщо є підозра на грижу.

Якщо потрібно з’ясувати, чи справді порушена провідність нерва і на якому саме рівні, призначають електронейроміографію – ЕНМГ. Це дослідження показує, де саме «зламано»: у самому нерві, у місці защемлення чи в м’язі, і допомагає відрізнити тунельний синдром від полінейропатії, коли клінічна картина сама по собі неоднозначна.

Процедура не така страшна, як здається за назвою: під час стимуляційної частини через шкіру пропускають слабкий електричний імпульс і вимірюють, з якою швидкістю сигнал проходить по нерву. У складніших випадках лікар може додатково призначити голкову ЕМГ, яка оцінює електричну активність самого м’яза – це дає ще точнішу картину, якщо стимуляційного дослідження недостатньо для однозначного висновку.

До якого лікаря звертатися

Поперше необхідно звернутися до невролога. Саме цей фахівець розбирається, звідки йде симптом, і за потреби направляє на ЕНМГ чи інші дослідження. Якщо ви взагалі не впевнені, з чого почати, підійде і візит до сімейного лікаря – він оцінить загальну картину і направить до потрібного спеціаліста.

Підходи до лікування залежно від причини

Універсального рецепту тут немає – все залежить від того, що саме викликало симптом. При тунельному синдромі часто допомагають фіксуючі шини, зміна робочого положення руки й фізіотерапія, у складніших випадках – хірургічне звільнення нерва. При діабетичній нейропатії ключове завдання – контроль рівня цукру, який суттєво сповільнює прогресування пошкодження нервів. Дефіцит вітамінів компенсують відповідними препаратами, а проблеми з хребтом лікують від консервативної терапії до операції, залежно від тяжкості грижі.

Головне, що варто запам’ятати: оніміння ніг чи рук, яке повторюється, – це не те, з чим варто миритися місяцями. Що раніше знайдена причина, то простіше з нею впоратися і то менше шансів, що пошкодження нерва стане незворотним. Нерви, на відміну від багатьох інших тканин, відновлюються повільно, і якщо защемлення чи дефіцит триває роками, частина волокон може пошкодитися остаточно – тоді навіть після усунення причини поколювання чи слабкість здатні залишитися назавжди.

Саме тому неврологи наполягають: не варто чекати, «поки само пройде», особливо якщо симптом повторюється з певною регулярністю. Рання консультація й нескладне обстеження зазвичай коштують значно менше часу й нервів, ніж лікування занедбаного стану.

Джерела

American Association of Neuromuscular & Electrodiagnostic Medicine (AANEM). Peripheral Neuropathy – https://www.aanem.org/patients/disorders/peripheral-neuropathy 

Mayo Clinic. Carpal tunnel syndrome – https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/carpal-tunnel-syndrome/symptoms-causes/syc-20355603 

NHS. Numbness – https://www.nhs.uk/symptoms/numbness/

Причин багато: від тимчасового стиснення нерва через незручну позу до тунельних синдромів, діабетичної нейропатії, проблем із хребтом чи дефіциту вітамінів групи В. Точну причину визначає невролог після огляду й обстеження.

Оніміння після незручної пози минає за кілька хвилин після зміни положення тіла і не повторюється без причини. Патологічна парестезія триває довше, повторюється регулярно або взагалі не залежить від пози.

Найчастіше це тунельні синдроми, діабетична полінейропатія, остеохондроз і грижі міжхребцевих дисків, судинні порушення, а також дефіцит вітаміну B12. Кожен із цих станів має свою типову картину симптомів.

Якщо симптом повторюється без явної причини, посилюється з часом, поєднується зі слабкістю м'язів чи порушенням координації, або з'явився різко й з одного боку тіла - варто звернутися до лікаря якнайшвидше.

Зазвичай це неврологічний огляд, аналізи крові на глюкозу та вітамін B12, а за потреби - ЕНМГ, УЗД судин або МРТ хребта, залежно від того, яку причину підозрює лікар.

Так, електронейроміографія показує, на якому саме рівні порушена провідність нерва, і допомагає відрізнити тунельний синдром, полінейропатію чи ураження нервового корінця одне від одного.

Отримати консультацію