Оніміння ніг: чому виникає втрата чутливості та як повернути комфорт

Відчуття «повзання мурашок», втрата чутливості, слабкість в ногах, раптове затерпання кінцівок – симптоми, з якими стикаються люди різного віку. Ця проблема не тільки створює дискомфорт, а й часто сигналізує про серйозні внутрішні порушення. У цій статті ми розберемося, коли втрата чутливості є наслідком незручної пози, а коли свідчить про патологію, розглянемо методи сучасної діагностики та лікування, а також з’ясуємо, до яких фахівців варто звертатися за допомогою.

Головні причини слабкості в ногах та втрати чутливості

Оніміння в ногах може мати різноманітну етіологію. В залежності від локалізації та характеру симптомів можна припустити певну групу захворювань:

Неврологічні чинники (найпоширеніша група):

• патології хребта (остеохондроз, спондильоз, стеноз спинномозкового каналу, міжхребцеві грижі, протрузії, радикуліт, артроз та бурсит колінного суглоба, пухлини) – призводять до защемлення нерву, що спричиняє болі та оніміння в одній нозі;
• тунельні синдроми – стиснення нерву в вузькому просторі, що призводить до оніміння в конкретних ділянках кінцівки;
• периферична нейропатія — ураження периферичних нервів, які передають сигнали від кінцівок до головного та спинного мозку, що призводить до спотворення інформації та появи оніміння та печіння, схожого на опік кропивою;
• невралгія – запалення нервів, яке може супроводжуватися поколюванням та больовими відчуттями;
• полінейропатія – ураження кількох периферичних нервів, часто симетричне;
• мієлопатія та інші захворювання спинного мозку – спричиняють оніміння та слабкість в обох ногах;
• розсіяний склероз, мікроінсульт – пошкоджують нервову систему, внаслідок чого втрачається чутливість.

Судинні причини – недостатність кровообігу, що призводить до дефіциту поживних речовин та кисню:

• варикозне розширення вен – розширені вени здавлюють прилеглі структури та спричиняють парестезію;
• тромбоз та тромбофлебіт – супроводжується больовими відчуттями, набряками, посинінням;
• хвороба Рейно, облітеруючий атеросклероз артерій ніг – внаслідок звуження просвіту кровоносних судин значно погіршується надходження крові до пальців кінцівок, що викликає посиніння або побіління шкіри, оніміння стегна;
• синдром Лериша – облітерація (закриття) аорти та її розгалужень;
• міофасціальний компартмент-синдром – судини здавлюються при травмах, пухлинах, внаслідок тривалого накладання джгута.

Подологічні та ортопедичні причини:

• плоскостопість, вальгусна деформація – навантаження на стопу розподіляється неправильно, що призводить до здавлення нервів;
• мозолі та натоптиші — спричиняють запалення тканин та тиснуть на нервові закінчення;
• тісне взуття, високі підбори – здавлюють дрібні нервові закінчення та кровоносні судини, обмежують кровообіг.

Аутоімунні хвороби (ревматоїдний артрит, синдром Гієна-Барре) – імунна система атакує власні нервові тканини, що супроводжується наростаючою слабкістю в кінцівках та спричиняє серйозні порушення в функціонуванні периферичних нервів.

Ендокринні захворювання:

• Цукровий діабет – постійне підвищення рівня глюкози провокує біохімічні реакції, які пошкоджують дрібні кровоносні судини, які живлять нервові волокна. Характерний симптом – оніміння починається зі стоп та поступово поширюється до колін і вище.
• Гіпотиреоз – в тканинах накопичуються мукополісахариди, які спричиняють щільні набряки. Під дією набряків здавлюються нервові волокна, що призводить до порушення провідності. В результаті розвивається тунельний синдром, який супроводжується болем, поколюванням і печінням.

Патології нирок. Найчастіша причина пекучих болів – хронічна хвороба нирок, зв’язана з порушенням фільтраційної функції. При цьому в організмі накопичуються токсини, які негативно впливають на нервову тканину, порушуючи клітинне дихання в нейронах. Відчуття схожі на мурашок або «кип’яток під шкірою».

Дефіцитні стани – нестача вітамінів (особливо В1, В6, В12) та мінеральних елементів (магнію, кальцію) порушує провідність нервових імпульсів, що спричиняє печіння та «мурашок» в стопах.

Вагітність – набір ваги та гормональні зміни здатні спричинити оніміння.

Побічні ефекти ліків – деякі медикаменти можуть викликати нейропатію.

Інтоксикація, паразитарні інфекції – здатні пошкоджувати нерви, що призводить до втрати чутливості.

Що робити коли затерпла нога: алгоритм дій та діагностика

Якщо ви помітили, що підкошуються ноги, необхідно діяти системно:

Первинна оцінка симптомів:

• визначте, коли почала німіти нога (раптово чи поступово);
• виявіть, яка кінцівка та яка частина оніміла (стопа, гомілка, стегно).
• оцініть, чи супроводжується оніміння болем, слабкістю, набряком, змінами кольору шкіри;
• пригадайте можливі причини (тривале сидіння в одній позі, сильний стрес, прийом нових ліків).

Попередня допомога:

• змініть положення тіла (походіть, розімніться, виконайте легкі рухи);
• промасажуйте проблемну ділянку;
• прикладіть теплий (не гарячий!) компрес до місця оніміння;
• відмовтесь від тісного одягу та здавлюючого взуття.

Якщо раптово відняло ноги або оніміння нижніх кінцівок повторюються регулярно, потрібно проконсультуватися з лікарем. Спеціаліст проведе первинний огляд та направить вас на обстеження.

Діагностичні методи підбирають в залежності від можливих причин.

При підозрі на неврологічні захворювання знадобляться:

• Тест з камертоном – використовується для перевірки сухожильних рефлексів, передусім вібраційної чутливості (це перший симптом діабетичної нейропатії).
• Електронейроміографія (ЕНМ) – найінформативніший метод для діагностики нейропатії, золотий стандарт діагностики. Визначає швидкість проходження нервових імпульсів, оцінює роботу периферичних нервів та м’язів, виявляє демієлінізацію та дегенерацію волокон. 
• МРТ та КТ хребта – діагностує грижі міжхребцевих дисків, остеохондроз, компресійні радикулопатії.
• УЗД периферичних нервів – вказує на дистрофічні зміни нервових стовбурів.
• Біопсія нерву – визначає тип пошкодження нервових волокон.

При підозрі на судинні патології варто записатись на УЗД, щоб визначити прохідність судин, виявити тромби та звуження. Також можуть знадобитись ангіографія (детально візуалізує кровоносні судини) та капіляроскопія (вивчає особливості мікроциркуляції).

При підозрі на ендокринні та метаболічні розлади роблять:

• загальний аналіз крові;
• аналіз на глюкозу;
• аналіз на ТТГ, вільний Т4 і Т3 .

При підозрі на імунологічні захворювання направляють на імунологічні дослідження.

Додатково лікар може призначити:

• біохімічний аналіз крові з печінковими пробами;
• обстеження на дефіцит вітамінів;
• аналіз крові на електроліти;
• гормональний аналіз;
• загальний аналіз сечі;
• аналізи на креатинін та сечовину – для оцінки роботи нирок;
• ліпідограму – визначає концентрацію холестерину і ліпопротеїнів, що може вказувати на атеросклероз;
• серологічні тести – виявляють інфекції, здатні пошкодити нервову систему (ВІЛ, герпес, хворобу Лайма).

У 80% причиною поколювання в ногах служать порушення в роботі нервової системи. Тому передусім слід записатися до невролога. Він проведе комплексне обстеження і при необхідності направить до судинного хірурга або ендокринолога.

Поколювання в ногах: методи лікування та полегшення симптомів

При лікуванні оніміння використовують консервативні та хірургічні методи. Консервативне лікування включає медикаментозну терапію, фізіотерапію, рефлексотерапію, кінезіотерапію, лікувальний масаж, ЛФК, використання ортезів для гомілкового сугробу, носіння ортопедичного взуття. З його допомогою вдається покращити живлення тканин, відновити чутливість та знизити ризик рецидиву.

При медикаментозному лікуванні призначають:

• судиннотонізуючі препарати – активізують мікроциркуляцію в пошкоджених тканинах;
• спазмолітики – послаблюють м’язові спазми;
• нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) – зменшують запалення та больові відчуття;
• антидепресанти – позбавляють нейропатичних болей;
• антиконвульсанти – усувають парестезії та поколювання;
• вітаміни групи В – прискорюють відновлення нервових волокон, потенціюють нервопровідність.

Окрім таблеток та ін’єкцій, лікар може призначити місцеві засоби (креми, мазі, пластирі).

При фізіотерапевтичному лікуванні оніміння ноги використовують електрофорез, магнітотерапію, дарсонвалізацію, а при рефлексотерапії – акупунктуру (голковколювання) та акупресуру (точковий масаж). Процедури покращують кровообіг, зменшують м’язовий гіпертонус, відновлюють функціональність ніг.

Якщо консервативні методи виявляються неефективними, лікар може запропонувати хірургічне втручання:

• мікродискектомію – видалення грижі міжхребцевого диска;
• декомпресивні операції при синдромах тунелю;
• судинні операції при облітеруючих захворюваннях.

Полегшити загальний стан та запобігти рецидивам допоможуть профілактичні методи:

• підтримання здорового способу життя (регулярні піші прогулянки, заняття спортом);
• правильний розподіл фізичних навантажень;
• носіння зручного взуття;
• уникнення тривалого стояння та сидіння в одній позі;
• раціональне харчування – дотримання дієти, багатої на вітаміни та мікроелементи;
• контроль маси тіла;
• регулярні обстеження, особливо при наявності факторів ризику (цукрового діабету, артеріальної гіпертензії).

Важливо! Не займайтеся самолікуванням, що може призвести до серйозних ускладнень. Обов’язково зверніться до невролога. Лікар проведе обстеження, поставить діагноз та підбере індивідуальний план лікування.