Кіста яєчника: симптоми, причини, діагностика та лікування

Що таке кіста у жінки – питання, яке рано чи пізно постає перед більшістю жінок, що регулярно проходять УЗД. Кіста яєчника виявляється у 18–30% жінок репродуктивного віку. Це не один діагноз, а ціла група різних утворень із різними причинами, перебігом і тактикою лікування. Більшість кіст не небезпечні й минають самостійно. Але деякі потребують серйозної уваги – і тут важливо не плутати одне з одним.

Що таке кіста яєчника та які види існують

Кіста яєчника – порожнинне утворення, заповнене рідиною або напіврідким вмістом, що виникає всередині або на поверхні яєчника. Звучить однаково, але за цим описом ховаються принципово різні стани.

Функціональні кісти

Найпоширеніший і найбільш «доброякісний» варіант – ці кісти виникають із нормальних структур яєчника при збої овуляторного процесу.

• Фолікулярна кіста – домінантний фолікул не лопається в потрібний момент і продовжує накопичувати рідину. Проста кіста яєчника на УЗД – найчастіше це і є фолікулярна. Зазвичай до 8 см, тонкостінна, із чистою рідиною. Регресує самостійно за 1–2 цикли.
• Кіста жовтого тіла – після овуляції жовте тіло, замість того щоб розсмоктатися, наповнюється рідиною або кров’ю. Лікування кісти жовтого тіла у більшості випадків – спостереження. Регресує сама, але може розірватися і дати гострий біль.

Кіста жовтого тіла та інші поширені види

• Ендометріоїдна кіста – утворення, заповнене старою темною кров’ю (тому другий «народний» термін – «шоколадна кіста»). Це прояв ендометріозу яєчника – захворювання, при якому тканина, схожа на ендометрій, розростається поза маткою. Ендометріоїдна кіста не розсмоктується і потребує лікування.
• Дермоїдна кіста (тератома) – вроджена, з’являється з залишків зародкових клітин. Містить волосся, жир, іноді елементи хряща або кісток. Не розсмоктується. Видаляється хірургічно через ризик перекруту.
• Кіста біля яєчника – параоваріальна кіста. Розташована між яєчником і матковою трубою. Не зв’язана з тканиною яєчника, тому кіста біля яєчника точніше, ніж «кіста яєчника». Може досягати великих розмірів.
• Цистаденоми – доброякісні пухлини яєчника: серозна (тонкостінна, з водянистим вмістом) або муцинозна (з тягучим слизистим). Велика кіста яєчника частіше виявляється саме серед цистаденом – вони можуть досягати 20–30 см.

Кіста яєчника у дівчаток – це не виняток: функціональні кісти можуть виникати навіть у новонароджених (материнські гормони провокують фолікулярну активність) і підлітків. Переважна більшість регресує без втручання.

Чому виникає кіста яєчника

У кожного виду кісти яєчника своя причина, але є і спільні чинники ризику.

Причини появи кісти яєчника по типах:

• Функціональні кісти – гормональний збій у регуляції овуляції. Від чого кіста яєчника виникає у молодих жінок – найчастіше саме від порушення балансу ФСГ і ЛГ. Стрес, різка зміна ваги, безконтрольний прийом гормонів – все це провокатори.
• Ендометріоїдна кіста – ретроградна менструація: менструальна кров із фрагментами ендометрія потрапляє через маткові труби у черевну порожнину і на яєчник. Клітини приживаються, формують осередки, що ростуть з кожним циклом.
• Дермоїдна кіста – вроджена аномалія розвитку. Утворюється кіста цього типу ще в ембріональному розвитку.
• Параоваріальна кіста – теж вроджена або виникає з залишків ембріональних структур (Мюллерова або Вольфова протока).

Причина кісти яєчника у вигляді факторів ризику – для функціональних і ендометріоїдних:

• Синдром полікістозних яєчників.
• Запальні захворювання органів малого таза в анамнезі.
• Спадкова схильність – особливо актуально для ендометріоїдних кіст.
• Гіпотиреоз та інші ендокринні порушення.
• Лікування безпліддя методами стимуляції яєчників.
• Ранні перші пологи або їх відсутність – статистичний зв’язок є, але механізм дискутується.

Симптоми кісти яєчника

Більшість невеликих кіст – до 3–4 см – протікають абсолютно безсимптомно. Їх виявляють випадково при рутинному УЗД або обстеженні з іншого приводу. Зі збільшенням розміру або при певних типах кіст симптоми з’являються.

Як проявляється кіста на ранніх стадіях

Як зрозуміти що в тебе кіста – рання симптоматика:

• Тупий або тягнучий біль унизу живота з одного боку – з’являється і зникає, нерідко пов’язаний із менструальним циклом.
• Відчуття важкості або тиску в нижньому боці живота.
• Зміни менструального циклу: затримки, рясніші або, навпаки, мізерніші місячні.
• Як проявляється кіста яєчника через сечовий міхур – при великих кістах виникають часті позиви до сечовипускання: кіста механічно тисне на сечовий міхур.
• Здуття живота або відчуття неповного спорожнення кишечника – при значних розмірах.

Коли з’являється біль та інші скарги

Чому і де болить кіста яєчника: найпоширеніша локалізація – нижній живіт з боку ураженого яєчника, може відчуватися і в поперековій ділянці або в паху. Інтенсивність болю варіює від слабкого тягнення до гострого нападоподібного – останнє вже сигнал ускладнення.

Якщо кіста на яєчнику велика або ускладнена:

• Видиме асиметричне збільшення живота.
• Нудота і блювання – особливо при перекруті.
• Дискомфорт або біль під час статевого акту – при певних локалізаціях.
• Відчуття тиску на пряму кишку – закрепи або часті позиви «по-великому».
  

Чи може кіста яєчника бути небезпечною

Більшість кіст – ні. Але є ускладнення, які потребують термінової медичної допомоги.

Розрив кісти яєчника

Розрив кісти симптоми: раптовий різкий біль унизу живота – як «удар у живіт». Може супроводжуватися нудотою, блюванням, блідістю, холодним потом, падінням тиску. Ознаки розриву кісти яєчника – це клінічна картина «гострого живота». Викликати швидку. Не чекати, не намагатися «пережити» вдома.

Розрив ендометріоїдної кісти особливо агресивний: вміст – стара темна кров – виливається в черевну порожнину і викликає хімічне роздратування очеревини. Ризик перитоніту.

Перекрут кісти та інші ускладнення

Перекрут ніжки кісти – повне або часткове перекручування, що перекриває кровопостачання яєчника. Клінічно: нападоподібний сильний біль, нудота, блювання. Потребує екстреної операції – без неї яєчник може загинути через некроз.

Інші ускладнення:

• Нагноєння – приєднання бактеріальної інфекції. Кіста перетворюється на абсцес.
• Малігнізація – злоякісне переродження. Для функціональних кіст – рідкісність. Для цистаденом і дермоїдних кіст у жінок після 50 – реальніший ризик, що потребує ретельного онкоскринінгу.
• Безпліддя – великі ендометріоїдні кісти можуть пошкоджувати тканину яєчника, знижуючи оваріальний резерв, і перекривати маткові труби.
• Хронічний больовий синдром – особливо при ендометріозі, де кожна менструація посилює ураження яєчника.

Діагностика кісти яєчника

Починається з огляду на гінекологічному кріслі – лікар може промацати утворення при великих розмірах. Але для точного діагнозу необхідне інструментальне обстеження.

Як лікують кісту яєчника

Лікування кісти яєчника визначається видом кісти, її розміром, симптоматикою, репродуктивними планами та загальним станом здоров’я жінки.

Медикаментозне лікування

Медикаментозне лікування кісти яєчника – перш за все для функціональних кіст:

• Спостереження 1–3 місяці – для фолікулярних кіст та кіст жовтого тіла без ускладнень. Чи може розсмоктатися кіста яєчника: так, функціональні кісти в переважній більшості випадків регресують самостійно за 1–3 менструальні цикли. Жодних ліків для «розсмоктування» не потрібно.
• Оральні контрацептиви – не лікують наявну кісту, але використовуються для профілактики нових функціональних кіст і для захисту яєчника під час спостереження.
• Прогестерони – при кісті жовтого тіла і дефіциті лютеїнової фази.
• Агоністи ГнРГ – при ендометріозі. Тимчасово «вимикають» менструальний цикл, зупиняють ріст ендометріоїдної кісти. Після відміни – ефект не зберігається, тому часто використовуються як підготовка до операції.

Знеболювальні препарати призначаються симптоматично – при вираженому болю. Але якщо біль сильний і постійний – це не привід просто пити знеболювальні, а привід з’ясовувати причину.

Коли необхідне оперативне втручання

Покази до хірургічної операції кісти яєчника:

• Кіста не регресує після 3 місяців спостереження.
• Розмір понад 5–6 см і ознаки структурної складності (перегородки, включення).
• Будь-яка ендометріоїдна або дермоїдна кіста – вони не зникають самостійно.
• Підвищені онкомаркери або підозрілі ознаки при МРТ.
• Ускладнення: розрив, перекрут, нагноєння – в ургентному порядку.
• Підготовка до ЕКЗ – кіста знижує ефективність стимуляції яєчників.
• Кіста великих розмірів (понад 10 см) незалежно від типу.

Лапароскопія та сучасні методи видалення кісти

Лапароскопія – золотий стандарт хірургічного лікування кіст яєчника. Порівняно з відкритою операцією це принципово інший підхід: замість великого розтину – три-чотири проколи до 10–12 мм.

Переваги лапароскопічного підходу:

• Короткий госпітальний ліжко-день – 1–3 доби замість 5–7 при відкритій операції.
• Мінімальна крововтрата.
• Нижчий ризик формування спайок – а це критично для збереження репродуктивної функції.
• Раннє відновлення – повернення до звичайного режиму через 1–2 тижні.
• Можливість провести інтраопераційне гістологічне дослідження і відразу скоригувати обсяг операції.

У ході лапароскопії виконується кістектомія – видалення кісти зі збереженням здорової тканини яєчника. Якщо кіста велика, займає весь яєчник або є ознаки злоякісності – може знадобитися видалення яєчника (оофоректомія). Рішення приймається прямо під час операції.

При ендометріоїдних кістах важливо видалити кісту максимально акуратно – пошкодження оточуючої тканини яєчника зменшує оваріальний резерв. Це особливо актуально для жінок, які планують вагітність.

Окремий випадок – кіста яєчника у дівчаток і підлітків. Тут тактика максимально консервативна: більшість функціональних кіст спостерігають. Якщо операція неминуча – виконується в обсязі, що мінімально зачіпає яєчникову тканину.

Профілактика та спостереження після лікування

Після лікування – консервативного чи хірургічного – потрібне спостереження. Яке саме – залежить від виду кісти і обраного методу.

Після операції з приводу функціональної кісти:

• УЗД через 1 і 3 місяці – контроль стану яєчника.
• Гормональна контрацепція для профілактики рецидивів – за рішенням гінеколога.
• Плановий огляд через 6 місяців.

Після видалення ендометріоїдної кісти:

• Гормональна терапія одразу після операції – аналоги ГнРГ або оральні контрацептиви. Це суттєво знижує ризик рецидиву.
• УЗД кожні 3–6 місяців у перший рік, далі – щороку.
• Якщо планується вагітність – обговорення часових рамок із гінекологом, бо кожен рецидив погіршує оваріальний резерв.

Профілактика нових кіст – обмежена, але реальна:

• Уникати хронічного стресу і різких порушень режиму – вони впливають на гормональний баланс.
• Своєчасно лікувати запалення органів малого таза.
• Коригувати ендокринні порушення під наглядом ендокринолога.
• Не займатися самолікуванням гормонами.
• Регулярні профілактичні УЗД – раз на рік при відсутності проблем, частіше – при наявності чинників ризику.

Висновок

Чому виникає кіста яєчника – у кожного випадку своя відповідь. Але незалежно від типу кісти, одне є спільним: чим раніше її виявлено, тим більше варіантів вирішення. Більшість кіст – не привід для паніки. Але кожна кіста – привід пройти обстеження і розібратися, до якого типу вона належить.

Приходьте на консультацію до гінеколог в Києві в клініку Євмакс, пройдіть УЗД – досвідчені спеціалісти визначать вид кісти, оцінять ризики і запропонують оптимальну тактику: спостереження, лікування або операцію.

Список використаних джерел

1. Bottomley C, Bourne T. Diagnosis and management of ovarian cyst accidents. Best Pract Res Clin Obstet Gynaecol. 2009;23(5):711–724. doi:10.1016/j.bpobgyn.2009.02.001

2. Saunders BA, Pinheiro LW, Chauffaille MLLF, et al. Ovarian cysts in postmenopausal women. Rev Assoc Med Bras. 2021;67(Suppl 1):76–82. doi:10.1590/1806-9282.67.Suppl1.20201022

3. Royal College of Obstetricians and Gynaecologists. Management of Suspected Ovarian Masses in Premenopausal Women. Green-top Guideline No. 62. 2011 (Updated 2016). rcog.org.uk/guidance/browse-all-guidance/green-top-guidelines

4. Johnson NP, Hummelshoj L; World Endometriosis Society Montpellier Consortium. Consensus on current management of endometriosis. Hum Reprod. 2013;28(6):1552–1568. doi:10.1093/humrep/det050