Діарея: коли достатньо домашнього лікування, а коли потрібен лікар

На прийомі гастроентеролога цю фразу чують мало не щодня: «Не знаю, чи варто було приходити, може, само минуло б». І дійсно, у більшості випадків діарея це щось таке, з чим організм справляється власними силами за день-два. Але буває інакше – розлад не минає, повертається знову й знову, або раптом обростає симптомами, які вже змушують серйозно задуматися. Що робити при діареї в такій ситуації – чекати ще чи все ж таки йти на прийом?У цьому матеріалі – все, що варто знати про причини діареї, домашні заходи та тривожні сигнали, які не можна ігнорувати.

Що ховається за словом «діарея»

Лікарі не вважають діареєю будь-який окремий випадок рідкого стільця. Що таке діарея з клінічної точки зору – це почастішання дефекації понад три рази на добу разом зі зміною консистенції на рідку чи водянисту. За цим стоїть один із трьох механізмів: кишківник виділяє забагато рідини, погано всмоктує воду назад, або надто швидко проштовхує вміст далі.

Причини діареї – довжелезний перелік, і кожна причина має свою «історію».

Вірусні та бактеріальні інфекції

Лідер за частотою – інфекція: віруси (ротавірус, норовірус) або бактерії (сальмонела, кампілобактер, кишкова паличка). Потрапляють вони в організм найчастіше через забруднену воду, недостатньо оброблену їжу чи звичайні брудні руки. Гостра діарея інфекційного походження розвивається різко, майже завжди з температурою, нудотою чи блюванням – і, як не дивно, найчастіше минає сама за кілька днів, без жодних ліків.

Вірусні інфекції особливо охоче поширюються там, де багато людей контактують зі спільними поверхнями: дитсадки, готелі, круїзні лайнери. Бактеріальні частіше «прив’язані» до конкретного джерела – погано прожареного м’яса, сирих яєць, підозрілої води в дорозі. Саме для таких випадків існує окремий термін «діарея мандрівника».

Харчове отруєння

Тут винен не сам мікроорганізм, а токсин, який він встиг напрацювати в їжі ще до того, як страва потрапила на стіл (класика жанру – стафілококовий токсин у продуктах, що довго простояли в теплі). Діарея після їжі в такому разі настає стрімко, буквально за кілька годин, і майже завжди супроводжується різкими спазмами та блюванням.

Синдром подразненого кишечника

Зовсім інша картина, коли розлад не пов’язаний з інфекцією, а тягнеться місяцями чи роками хвилями – часто на тлі стресу чи конкретних продуктів, чергуючись із нормальним стільцем чи навіть запорами. Тут вже йдеться, найімовірніше, про синдром подразненого кишечника. СРК це не структурне ушкодження, а функціональний збій: кишківник фізично здоровий, але надто гостро реагує на розтягнення, стрес чи певні харчові компоненти. Діагноз ставлять методом виключення – переконавшись, що іншої, органічної причини немає.

Побічна дія антибіотиків та інших ліків

Антибіотики б’ють не лише по «поганих» бактеріях – корисній мікрофлорі кишківника теж дістається, звідси й антибіотик-асоційована діарея. В окремих, значно рідших випадках на тлі прийому антибіотиків розвивається інфекція Clostridioides difficile, яка вже потребує окремого лікування. Крім антибіотиків, розлад стільця іноді провокують препарати магнію, проносні засоби чи надмір певних харчових добавок.

Що допомагає, якщо лікуватися вирішили вдома

За відсутності тривожних ознак – без високої температури, без крові в калі – переважну більшість гострих епізодів реально пережити вдома. Мета перших днів не «зупинити» стілець за будь-яку ціну, а не допустити зневоднення: саме втрата рідини й електролітів становить основну загрозу.

Найкраще працюють розчини для пероральної регідратації – порошки, які розводять водою; вони містять збалансовану суміш солей і глюкози й засвоюються значно краще за звичайну воду чи солодкі напої. Їжу варто обмежити невеликими порціями легкої, нежирної страви, а від кави, алкоголю та газованих напоїв тимчасово відмовитися – вони зайвий раз подразнюють кишківник.

Із питанням, чим лікувати діарею з аптечних засобів, варто бути обачним: деякі протидіарейні препарати уповільнюють моторику кишківника, а при бактеріальній інфекції це навіть шкодить, затримуючи токсини в організмі довше, ніж треба. Тож краще порадитися з лікарем чи фармацевтом, особливо коли симптоми нетипові.

Ще одна деталь, про яку легко забути: боротьба з інфекцією забирає в організму чимало сил, тож фізичні навантаження перших днів краще відкласти. А пробіотики іноді допомагають швидше відновити баланс мікрофлори, особливо після курсу антибіотиків – хоча ефект тут доволі індивідуальний, і сліпо покладатися на рекламу не варто.

Харчування: що можна, а що краще відкласти

У гострій фазі раціон варто максимально спростити: рис, банани, підсушений білий хліб, картопляне пюре на воді, нежирний бульйон. Усе, що легко засвоюється і не дратує слизову. Звичну їжу повертають поступово, спостерігаючи, як на неї реагує організм.

А от що точно варто прибрати з меню на кілька днів: молочні продукти (тимчасова непереносимість лактози – частий супутник кишкових інфекцій), жирне й смажене, сирі овочі та фрукти з високим вмістом клітковини, а також гостре й занадто солодке. Ці категорії здатні підтримувати симптоми навіть тоді, коли основна причина розладу вже минула.

Повертатися до звичного раціону варто не одразу, а поступово, протягом кількох днів – слизовій потрібен час на відновлення. Якщо причина розладу – саме синдром подразненого кишечника, часто виручає харчовий щоденник: він допомагає виявити особисті продукти-провокатори, які в кожного свої.

Прості звички, які знижують ризик

Переважна більшість інфекційних причин діареї – банальні порушення гігієни. Мийте руки з милом перед їжею і після туалету, ретельно обробляйте м’ясо й яйця, не пийте сиру воду з непевних джерел, звертайте увагу на терміни придатності – особливо влітку, коли бактерії розмножуються активніше.

У подорожах до регіонів з іншими санітарними нормами варто уникати льоду в напоях, вуличної їжі сумнівного походження та немитих фруктів і овочів. Стовідсоткової гарантії ці правила не дають, зате помітно знижують шанс зіткнутися з проблемою саме тоді, коли лікар найдалі.

Якщо в родині чи колективі вже хтось хворіє на кишкову інфекцію, не завадить на кілька днів виділити йому окремий рушник і посуд і частіше дезінфікувати санвузол. Деякі віруси, наприклад норовірус, надзвичайно заразні й передаються навіть через дверні ручки чи вимикачі – тож елементарна обережність часом рятує від того, щоб перехворів увесь дім по черзі.

Зневоднення: як розпізнати вчасно

Саме зневоднення – головна причина, чому діарея у дорослого, а тим паче в дитини, іноді вимагає медичної допомоги навіть за відсутності інших тривожних ознак. Мають насторожити: сильна спрага, сухість у роті, рідкісне чи темне сечовипускання, запаморочення при вставанні, слабкість, прискорене серцебиття. У важких випадках доходить до сплутаності свідомості – і тут вже потрібна термінова допомога, а не спроби відпоїти вдома.

Люди похилого віку, малі діти та особи з хронічними хворобами серця чи нирок втрачають рідину швидше й переносять зневоднення важче – для них поріг звернення по допомогу варто знижувати заздалегідь.

Простий домашній тест на зневоднення: злегка защипніть шкіру на тильній стороні долоні. Складка розправилася миттєво – все гаразд. Розгладжується повільно – це вже ознака помітної втрати рідини, і зволікати не варто.

Коли відкладати візит до лікаря вже не можна

Деякі симптоми прямо сигналізують: самолікування пора завершувати. Зверніться до лікаря без зволікань, якщо: температура перевищила 38,5°C; у калі з’явилася кров чи слиз; блювання не дає втримати навіть воду; ознаки зневоднення наростають попри спроби відпоюватися; розлад триває понад два-три дні без жодного покращення; біль у животі стає сильним і чітко локалізованим замість розлитого спазму; ви нещодавно приймали антибіотики або повернулися з країни з іншим кліматом.

Окрема категорія – хронічна діарея, тобто розлад, що триває понад чотири тижні. Такий стан завжди вимагає обстеження, навіть якщо загальне самопочуття залишається більш-менш нормальним: за ним можуть ховатися запальні захворювання кишківника, целіакія, ендокринні порушення чи вже згаданий синдром подразненого кишечника, і розібратися самостійно тут неможливо.

Насторожити повинні також незапланована втрата ваги, нічні симптоми, що будять зі сну, чи випадки запальних захворювань кишківника в родині – у таких ситуаціях з обстеженням краще не затягувати, навіть якщо сама діарея здається не надто виснажливою.

Що включає обстеження при частих чи затяжних розладах

Починається все з детальної розмови: характер симптомів, харчові звички, ліки, супутні хвороби – вже на цьому етапі лікар суттєво звужує коло можливих причин. Далі, залежно від картини, можуть призначити аналіз калу на приховану кров, інфекції чи запальні маркери, аналізи крові для виключення анемії чи запалення, а за потреби – колоноскопію чи інші дослідження, якщо є підозра на структурні зміни.

Колоноскопія дає змогу безпосередньо оглянути слизову товстого кишківника й, за потреби, узяти біопсію. При підозрі на синдром подразненого кишечника спершу обов’язково виключають органічну патологію – целіакію, запальні захворювання, паразитів – і лише потім, методом виключення, ставлять функціональний діагноз.

Записатися на консультацію до гастроентеролога клініки Євмакс варто вже тоді, коли діарея трапляється частіше, ніж хотілося б, або не минає довше кількох днів без зрозумілої причини. Лікар не просто поставить діагноз, а й підбере лікування під вашу конкретну ситуацію, а не загальні рекомендації з форумів. Якщо незрозуміло, з кого почати, спочатку можна звернутися до сімейного лікаря – він оцінить загальну картину і за потреби направить далі.

І насамкінець варто запам’ятати головне: одноразовий розлад стільця – це майже завжди дрібниця, яку організм долає сам. Але коли діарея перетворюється на регулярного «гостя» – повторюється, затягується чи супроводжується тривожними симптомами – ігнорувати це вже не варто.

Джерела

World Health Organization (WHO). Diarrhoeal disease – https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/diarrhoeal-disease 

American College of Gastroenterology (ACG). Acute Diarrheal Infections in Adults – https://gi.org/topics/diarrhea/ 

ESPGHAN/ESPID. Guidelines for the Management of Acute Gastroenteritis in Children – https://journals.lww.com/jpgn/